непротивленка

1. Послідовниця філософсько-етичної доктрини «непротивлення злу насиллям», заснованої Л. М. Толстим, яка проповідує відмову від будь-якого насильства та опору злу силою, вважаючи єдиним засобом боротьби з ним моральне самовдосконалення та пасивний спротив.

2. Розмовна назва жінки або дівчини, яка пасивно, без опору підкоряється обставинам, долі або волі інших людей; безвільна, покірна особа.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |