непротивлення

[nɛprotɪʋlɛnnjɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Філософсько-етичний принцип, що полягає у свідомій відмові від будь-якого фізичного насильства або активної боротьби зі злом, навіть у відповідь на агресію; основна ідея вчення Льва Толстого (толстовства).

  2. У релігійному контексті — пасивна покора долі або насильству, що ґрунтується на релігійних переконаннях, зокрема на заповіді «не чини опору злому».

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. непротивлення, р. непротивлення, д. непротивленню, з. непротивлення, о. непротивленням, м. непротивленні, к. непротивлення

Більше записів