непротивлення

1. Філософсько-етичний принцип, що полягає у свідомій відмові від будь-якого фізичного насильства або активної боротьби зі злом, навіть у відповідь на агресію; основна ідея вчення Льва Толстого (толстовства).

2. У релігійному контексті — пасивна покора долі або насильству, що ґрунтується на релігійних переконаннях, зокрема на заповіді «не чини опору злому».

Приклади вживання

Приклад 1:
Нерідко джатаки, не обмежуючися дрібною побутовою моралізацією, порушували важливі соціально-етичні проблеми, причому неодмінно пропагували ідею непротивлення злу. Вже в Стародавній Індії джатаки набули неабиякої популярності.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |