1. Властивість за значенням прикметника “неповорушний“; стан, коли щось або хтось залишається нерухомим, не змінює положення в просторі.
2. (переносне) Відсутність змін, розвитку, застиглість у якомусь стані, процесі або ставленні.
неповорушність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |