неповноцінний
[nɛpoʋnot͡sinnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Такий, що не має повної цінності, не відповідає повною мірою певним вимогам або нормам; недороблений, недосконалий.
-
Позбавлений повноцінних якостей, властивостей або можливостей; обмежений у розвитку, функціях (переважно про людину або організм).
-
У соціальному або правовому контексті: такий, що не має рівних прав, повноважень або можливостей з іншими; обмежений у правах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неповноцінний, р. неповноцінного, д. неповноцінному, з. неповноцінного, о. неповноцінним, м. неповноціннім