неповноцінний

1. Такий, що не має повної цінності, не відповідає повною мірою певним вимогам або нормам; недороблений, недосконалий.

2. Позбавлений повноцінних якостей, властивостей або можливостей; обмежений у розвитку, функціях (переважно про людину або організм).

3. У соціальному або правовому контексті: такий, що не має рівних прав, повноважень або можливостей з іншими; обмежений у правах.

Приклади вживання

Приклад 1:
Затриманий, спотворений, неповноцінний розвиток, наслідки якого я й досі видихаю… Пізно подорослішавши, я почала зіставляти, думати, особливо гостро, як кожен неофіт, відчувати й бачити невідповідності, суперечності. Настало те, що один із сучасних фізиків назвав «крахом очевидности».
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Частина мови: прикментик () |