1. Властивість або стан того, що є неповноцінним; брак повноти, цілісності, недостатність у розвитку, якості або функціонуванні.
2. Почуття власної меншовартості, переживання своїх вад або недоліків як значущих; комплекс неповноцінності.
неповноцінність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— народилася в перебудовних потугах після кесаревого розтину радянського субкультурного простору і від перших днів існування виявляла всі ознаки і літературності, і недоношеності, серед яких найважливіша — очевидна розумова неповноцінність. Але сяк-так зіп’явшись на ноги, опанувавши грамоту і кілька найважливіших опорних словосполучень (Івасик-Тарасик, коза-дерида і лакан-підарас), вона поринула у вир щойно створеної літератури з твердим наміром утопитися.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”
Частина мови: іменник (однина) |