1. (мовознавство) Про звук, який утворюється без участі голосових зв’язок, лише за рахунок шуму від проходження повітря через зімкнення або зближення органів мовлення; глухий.
2. (мовознавство, іст.) Про поєднання звуків у праслов’янській мові, де між приголосними за певних умов зникали голосні *ъ або *ь, що згодом призвело до утворення повноголосних сполучень (на зразок *gord- > город) у східнослов’янських мовах; такий, що стосується цих давніх звукосполучень.