Значення
-
Власна назва, що позначає філософсько-етичну категорію, яка виражає фундаментальну взаємозалежність та взаємозв’язок усіх явищ, істот та процесів у світі, протиставляючись поняттю ізольованої самотності (одинокості); стан приналежності до цілісності буття.
-
У ширшому вжитку — стан або якість бути не поодиноким, не ізольованим; наявність зв’язків, подібності чи єдності з кимось або чимось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непоодинокість, р. непоодинокості, д. непоодинокості, з. непоодинокість, о. непоодинокістю, м. непоодинокості, к. непоодинокосте