1. Такий, що не помиляється, завжди правильний, точний; безпомилковий.
2. Який не може помилитися або бути оманливим; безсумнівний, очевидний.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не помиляється, завжди правильний, точний; безпомилковий.
2. Який не може помилитися або бути оманливим; безсумнівний, очевидний.
Приклад 1:
А коли поради нашої на твій недуг (ми пропонуємо непомильний медикамент до його лікування) прийняти не зволиш і нас не послухаєш, то вже напевно не сподівайся від нас жодної приязні та зичливості й взагалі чекай від нас своєї смерті — безпечно не спи в своєму чигиринському домі… Кров братів наших пролита через твої беззаконні, Богові немилі чвари, як Авелева волає від землі до Бога на помсту тобі. А коли не вийдеш з Чигирина, то ми невзабарі прийдемо до тебе і не тільки розкидаємо стіни твого дому як ґвалтівника й руйнівника вітчизни нашої, але й душі твоєї в тобі жити не залишимо.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”