Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість того, що не містить помилок, є безпомилковим; безпомилковість.
Абсолютна точність, правильність у судженнях, діях або висловлюваннях; бездоганність.
У теологічному контексті — характеристика Священного Писання або церковного вчення як такого, що не містить помилок або суперечностей; безпомилковість Біблії.
Приклад 1:
Я не претендую на непомильність мого припущення, але нічим іншим пояснити цю вперту Респондентову «прощу» (хе-хе) мені не вдається. На Фондамента Нуове довелося відстати (прошу Монсинь йора не подумати тільки, що я припинив стеження, аби негайно повернутися до того вправного хлопчиська з м’ячем).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”