марнота

[mɑrnotɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “марний”; безплідність, безрезультатність, даремність чогось.

  2. Щось марне, безплідне, не має сенсу або реальної цінності; пусте, нікчемне явище, дія чи річ.

  3. У філософському та релігійному контексті — символ тимчасовості, суєтності та безглуздості земного буття, часто висловлюється висловом “марнота марнот” (vanitas vanitatum).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. марнота, р. марноти, д. марноті, з. марноту, о. марнотою, м. марноті, к. марното

Більше записів