Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника “марний”; безплідність, безрезультатність, даремність чогось.
2. Щось марне, безплідне, не має сенсу або реальної цінності; пусте, нікчемне явище, дія чи річ.
3. У філософському та релігійному контексті — символ тимчасовості, суєтності та безглуздості земного буття, часто висловлюється висловом “марнота марнот” (vanitas vanitatum).
Приклад 1:
Коли Елліль благословить їх, Ануннаки збираються, боги великі, Мамет, що долю створила, разом з ними ухвалює долю: Вони смерть і життя судили, Не повідали смертного часу, А повідали: «жити живому!» Справжнім літературним шедевром є також релігійно- філософський твір «Діалог пана і раба про смисл життя» (його ще називають «Порадами мудрості», «Песимістичним діалогом»), У ньому висловлено глибоку філософську думку про мінливість людської долі та марнотратність життя, чим він перегукується, на думку дослідників, з відомою сентенцією біблійної «Книги Екклезіаст»: «Марнота марнот: усе марнота» . Наведемо кілька фрагментів цього твору: «Рабе, будь готовий до моїх послуг!» — «Так, володарю, так!» — «Жінку я хочу кохати».— «Кохай же, володарю, кохай!
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
«Книга Іова» розповідала «про страшний досвід суперечки людини з Богом, досвід самітності серед людей і розладу з самим собою», а «Книга Екклесіаст» з глибоким песимізмом проповідувала думку про неможливість пізнати світ, шо його вона трактувала як марний і безцільний круговорот: Марнота марнот,— сказав Проповідник,— марнота марнот: усе марнота. Яка користь людині з усіх її праць, над чим працює вона під сонцем?
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
[…] Чи існують одухотворений і ниций способи життя, чи всі життєві форми рівноцінні і суть — марнота? Чи потрібно добру бути вічним, аби заслуговувати високої оцінки, чи добра слід прагнути, навіть якщо світ невідворотно рухається до загибелі?» І — додам від себе — чи варто вишуковувати есхатологічні ознаки в житті людства, якщо твоє особисте життя однозначно закінчиться, а час твоєї смерті уже більш-менш відомий (можлива похибка — плюс-мінус десять років)?
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”