Який не знає поміркованості, стриманості; надмірний, крайній у своїх проявах, почуттях, вимогах тощо.
Який не має міри, обмежень; нездержаний, невгамовний.
непоміркований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він гордий, цурається наших магнатів, бундючний та непоміркований! — обізвався князь Домінік.
— Невідомий автор, “Kniaz Ieriemiia Vishnieviets K Kii Ivan”
Частина мови: прикментик () |