непокій

1. Стан тривоги, занепокоєння, душевного хвилювання; відчуття внутрішнього дискомфорту, що виникає через побоювання, невпевненість або очікування чогось небажаного.

2. Відсутність спокою, порушення тиші або порядку; метушня, збудження, турбулентність (у прямому або переносному значенні).

3. (У переносному значенні, часто поетичне) Те, що викликає тривогу, занепокоєння, турботу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але він уже й сам починав розуміти, що таке; почав розуміти й це тремтіння, і непокій, і затихання, і всю чудну поведінку. Все таке знайоме йому!
— Невідомий автор, “Zapysky Kyrpatogo Mefistofelya”

Частина мови: іменник (однина) |