1. Відсутність твердої віри в себе, свої сили, можливості; сумнів у правильності власних дій, слів, думок.
2. Стан, що характеризується коливаннями, ваганнями, нестійкістю в прийнятті рішень або в поведінці.
невпевненість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він раптом перемінився, куди й поділись його нервовість та нещодавня невпевненість, він увесь якось підтягнувся, наструнився, мов бойовий пес, і нипав палатою, витягуючи звідкись із-під померлого сусіда черевики для гольфа та чорну бейсболку з білими літерами
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |