непокірливо БукваН 1. У спосіб, що виражає непокору, опір чи незгоду; з викликом, зухвало. 2. Непідкорюючись, не слухаючись; з упертістю, з волі, що протистоїть наказу чи вимозі. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прислівник () | ←маруайімпозантний→