Значення
-
Властивість або стан того, що є непохибним; абсолютна точність, бездоганність, незмінність у виконанні, дотриманні принципів або в точних науках.
-
У математиці, статистиці, метрології — характеристика вимірювань, оцінок або методів, що позначає відсутність систематичної похибки, тобто здатність давати результат, середнє значення якого точно дорівнює істинній величині.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непохибність, р. непохибності, д. непохибності, з. непохибність, о. непохибністю, м. непохибності, к. непохибносте