непохибність

Властивість або стан того, що є непохибним; абсолютна точність, бездоганність, незмінність у виконанні, дотриманні принципів або в точних науках.

У математиці, статистиці, метрології — характеристика вимірювань, оцінок або методів, що позначає відсутність систематичної похибки, тобто здатність давати результат, середнє значення якого точно дорівнює істинній величині.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |