Властивість або стан того, що неможливо подолати, перемогти або здолати; нездоланність, непереборність.
непоборимість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що неможливо подолати, перемогти або здолати; нездоланність, непереборність.
Відсутні