Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не піддається чиємусь контролю, владі, впливу або підпорядкуванню; незалежність, свобода від зовнішнього панування.
Здатність чи незламність духу, що дозволяє людині не підкорятися обставинам, тиску або спокусам; внутрішня стійкість.
Приклад 1:
Як не підтримати їхнього неприйняття офіціозного пафосу, фальшу, облуди, їхній критицизм і непідвладність застиглим канонам, ерудицію і сучасний рівень знання. Спробувати зрозуміти та вибачити і свідому провокативність у прагненні розворушити замшіле й зужите, звісно, якщо за цим свіжа думка й новий ракурс осмислення, а не хвацьке всезаперечування в ім’я себеутвердження.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”