1. Відсутність підтвердження, невизнання чогось істинним, правдивим або законним; стан, коли факт, дані, повноваження тощо не отримали офіційного або документального підкріплення.
2. (У термінологічному вживанні) Офіційна дія, процедура або документований результат, що констатує відсутність підтвердження певного факту, статусу або якості (наприклад, непідтвердження повноважень, непідтвердження діагнозу).