Значення
-
Відсутність підтвердження, невизнання чогось істинним, правдивим або законним; стан, коли факт, дані, повноваження тощо не отримали офіційного або документального підкріплення.
-
(У термінологічному вживанні) Офіційна дія, процедура або документований результат, що констатує відсутність підтвердження певного факту, статусу або якості (наприклад, непідтвердження повноважень, непідтвердження діагнозу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непідтвердження, р. непідтвердження, д. непідтвердженню, з. непідтвердження, о. непідтвердженням, м. непідтвердженні, к. непідтвердження