непідкупність

Властивість або якість людини, що полягає в нездатності піддаватися хабарництву, спокусі грошима чи іншими благами для порушення службового обов’язку, принципів справедливості та чесності.

Моральна стійкість, принциповість, що виявляється у непохитності перед спокусами, тиском або загрозами, здатність діяти виключно згідно з законом, совістю та власними переконаннями.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |