Значення
-
Властивість або стан того, що не піддавалося перевірці, контролю, підтвердженню достовірності; відсутність перевірки.
-
У лексикографії та термінології: статус мовної одиниці (слова, форми, вживання), точність або правильність якої не підтверджена авторитетними джерелами, словниками або експертною практикою; недокументованість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неперевіреність, р. неперевіреності, д. неперевіреності, з. неперевіреність, о. неперевіреністю, м. неперевіреності, к. неперевіреносте