Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість бути непереможним; здатність не піддаватися поразці, завжди перемагати або виходити переможцем із будь-яких випробувань.
Стійкість, незламність духу, які роблять когось або щось невразливим для перемоги супротивника; нездоланність.
Приклад 1:
Передречена навіть власна непереможність, бо «мертві сраму не ймуть» і залишаються непереможеним споришем на байдужій бруківці вулиць. Тоді ж, у присмеркові вісімдесяті, коли ніхто з нас не знав, чи вдасться закінчити навчання, чи все ж мобілізують кудись в Афган, Аттила химерно переплітав іскристо-ніжну еротику іспанців та джазові ритми «Бітлз» з повсякчасним відчуттям України, що починалася з Відрадного.
— Могильний Аттила, “Київські контури (збірка)”