неозоро

1. (в історії) Назва одного з напрямів у сучасному язичництві (родновірстві), що виник у Польщі та відроджує дохристиянські слов’янські вірування та обряди.

2. (у культурі) Сукупність релігійних, світоглядних та етичних принципів, пов’язаних із відродженням давнього слов’янського світогляду та духовних практик.

Приклади вживання

Приклад 1:
Цього разу праці було, мабуть, як ніколи неозоро. І не тільки тому, що довелося звертатися до багатющого і клопітного історично-джерельного матеріалу, а це для Вінграновського — новина.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: прислівник () |