Значення
-
(геологія) Наймолодший етап тектонічного розвитку Землі, що охоплює неогеновий і четвертинний періоди кайнозойської ери, для якого характерні інтенсивні гірськотворчі процеси, що сформували сучасний рельєф (наприклад, Альпи, Гімалаї).
-
(біологія) Процес виникнення в онтогенезі організму нових, не властивих його предкам, ознак або структур; одна з форм філогенетичного розвитку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неоценогенез, р. неоценогенезу, д. неоценогенезові, з. неоценогенез, о. неоценогенезом, м. неоценогенезі, к. неоценогенезе