неоценогенез

1. (геологія) Наймолодший етап тектонічного розвитку Землі, що охоплює неогеновий і четвертинний періоди кайнозойської ери, для якого характерні інтенсивні гірськотворчі процеси, що сформували сучасний рельєф (наприклад, Альпи, Гімалаї).

2. (біологія) Процес виникнення в онтогенезі організму нових, не властивих його предкам, ознак або структур; одна з форм філогенетичного розвитку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |