Значення
-
(біол.) Явище, при якому организми досягають статевої зрілості та здатності до розмноження на ранніх стадіях індивідуального розвитку, зберігаючи при цьому личиночні або дитячі риси будови; поширене серед деяких земноводних (наприклад, аксолотля), комах тощо.
-
(перен., книжн.) Про явище затримки розвитку, збереження в дорослому віці рис, властивих дитинству чи юності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неотенія, р. неотенії, д. неотенії, з. неотенію, о. неотенією, м. неотенії, к. неотеніє