Словник Української Мови
Буква
1. Який не підлягає осудженню, не може бути засуджений; бездоганний, безталанний.
2. Який не має права чи здатності судити, виносити осуд; некомпетентний для оцінки.
3. (У праві) Про особу: яка через психічний розлад або інший стан не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а отже, не несе за них юридичної відповідальності.
Приклад 1:
Пізніше Бориса Дмитровича в судовому порядку намагалися визнати недієздатним, довести, що він неосудний. До нас додому приходили лікарі-психіатри (слід сказати, що почували вони себе при цьому вкрай незручно), мене викликали на виховні розмови до районного судді, цькували на роботі, куди й далі надходили «ароматні» листи від Євгена Антоненка-Давидовича.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”