1. (медико-юридичний термін) Стан психіки людини, при якому вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через хронічний психічний розлад, тимчасове розладження психічної діяльності, слабоумство чи інший хворобливий стан; недієздатність, що виключає кримінальну відповідальність або обмежує цивільну дієздатність.
2. (застаріле, розмовне) Нерозсудливість, безрозсудство; вчинок, вмотивований нездатністю або небажанням зважити на наслідки.