Властивість математичних методів або обчислювальних алгоритмів, яка полягає в відсутності неконтрольованих коливань (осциляцій) у розв’язку, наближенні чи чисельній схемі, що забезпечує стійкість і монотонність результату.
неосциляційність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |