1. Відсутність можливості визначити своє місцезнаходження, час або власну особу; стан повної втрати орієнтирів у просторі, часі чи соціальному середовищі.
2. У математиці та геометрії — властивість фігури або поверхні, яку неможливо сумістити з її дзеркальним відбиттям за допомогою обертань і переносів у просторі; властивість бути неорієнтовним (наприклад, стрічка Мебіуса).