1. Стосовний до неопозитивізму, пов’язаний із філософським напрямом, що виник у першій половині XX століття як розвиток ідей класичного позитивізму, зосереджений на логічному аналізі мови науки та принципів верифікації.
2. Характерний для неопозитивізму, властивий його представникам або їхнім поглядам.