1. Який не піддавався пороченню, незайманий, чистий, бездоганний (про репутацію, честь, ім’я тощо).
2. Який не може бути заплямований, підданий сумніву або критиці; бездоганний, незаперечний (про докази, принципи, авторитет тощо).
неопорочений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |