Значення
-
Властивість за значенням прикметника “неопорочений“; стан, коли когось або щось не заплямовано, не ганьблено, не дискредитовано; незайманість честі, доброї слави чи репутації.
-
(У термінологічному вжитку) Юридична чи офіційна характеристика особи, яка не має судимості, адміністративних стягнень або інших офіційних засуджень, що підтверджує її добропорядність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неопороченість, р. неопороченості, д. неопороченості, з. неопороченість, о. неопороченістю, м. неопороченості, к. неопороченосте