1. Стосовний до неоплатонізму — філософської течії пізньої античності (III–VI ст.), що розвивала ідеї Платона у поєднанні з елементами аристотелізму, стоїцизму та інших вчень, з акцентом на ієрархічну структуру буття, еманацію світу з Єдиного та містичне звернення душі до божественного.
2. Характерний для неоплатонізму, властивий його представникам або їхнім ідеям.