неоплатонічний
[nɛoplɑtonit͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Стосовний до неоплатонізму — філософської течії пізньої античності (III–VI ст.), що розвивала ідеї Платона у поєднанні з елементами аристотелізму, стоїцизму та інших вчень, з акцентом на ієрархічну структуру буття, еманацію світу з Єдиного та містичне звернення душі до божественного.
-
Характерний для неоплатонізму, властивий його представникам або їхнім ідеям.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неоплатонічний, р. неоплатонічного, д. неоплатонічному, з. неоплатонічного, о. неоплатонічним, м. неоплатонічнім