Який не має охоти, бажання робити щось; не схильний до чогось, нездатний на щось.
Який виражає небажання, нерадість; вимушений, недобровільний.
неохочий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але ти дуже змінився, неначе не той став: ти виріс, і дуже виріс, і якось вилюднів, не то що змужнів… — знехотя заговорив Єремія, але тон його мови був гордовитий, неохочий, трохи неласкавий. — Князь Єремія гордовитий, — зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, — не хоче признаватись до своїх давніх товаришів; певно гордує ними, бо багатир на всю Польщу і з славного роду князів Вишневецьких.
— Невідомий автор, “Kniaz Ieriemiia Vishnieviets K Kii Ivan”
Частина мови: прикментик () |