Філософський напрям кінця XIX — початку XX століття, що виник як реакція на матеріалізм і позитивізм та проголосив повернення до критичної філософії Іммануїла Канта, зокрема до вивчення умов пізнання та обґрунтування цінностей.
Рух у філософії, представники якого (наприклад, у марбурзькій та південно-німецькій школах) розвивали окремі аспекти кантівського вчення — теорію пізнання, етику, естетику або філософію культури, часто надаючи їм нове тлумачення.