федай

1. Учасник збройного опору, який добровільно жертвує собою заради боротьби за віру, національне чи соціальне визволення (переважно в країнах Близького Сходу та Середньої Азії).

2. В історії Ірану та деяких інших регіонів — член народного ополчення або партизанського загону.

3. (Переносно) Людина, яка беззавітно віддана ідеї та готовою на самопожертву заради неї.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |