1. Стосовний до неокантіанства — філософської течії другої половини XIX — початку XX століття, що відроджувала та переосмислювала ідеї Іммануїла Канта, зосереджуючись на теорії пізнання, методології наук та проблемах цінностей.
2. Характерний для представників або прибічників неокантіанства (Марбурзької, Баденської та інших шкіл).