Неогегельянство — філософська течія кінця XIX — першої половини XX століття, що виникла як відродження та нова інтерпретація ідей Георга Гегеля, часто з акцентом на його діалектичний метод, ідею розвитку та соціально-історичну проблематику, але з критикою його системи та спробою поєднати гегельянство з іншими філософськими напрямами.
Неогегельянство — загальна назва для низки різноспрямованих шкіл та напрямів (наприклад, британське, італійське, німецьке), які, спираючись на гегелівську філософію, розвивали власні концепції в області логіки, етики, держави, права та історії.