Неофрейдизм — напрям у психології та психіатрії XX століття, що виник на основі психоаналізу Зигмунда Фрейда, але переосмислив його ключові положення, зосередившись на соціальних і культурних факторах у формуванні особистості, а не на біологічних та інстинктивних.
Неофрейдизм — ширша назва для низки теорій та шкіл (наприклад, індивідуальної психології А. Адлера, аналітичної психології К. Г. Юнга, культурно-психологічних концепцій К. Горні, Г. Саллівана, Е. Фромма), які, розходячись з ортодоксальним фрейдизмом, розвивали власні уявлення про несвідоме, причини неврозів та розвиток людини.