неоформленість

1. Властивість або стан за значенням дієслів “неоформлювати” та “неоформлюватися”; відсутність належного, визначеного або офіційного оформлення, завершеної форми, структури.

2. Неоформлений, незавершений, несистематизований стан чогось; сукупність елементів, що не складаються в цілісну, чітку форму.

Приклади вживання

Приклад 1:
«верховний суд» вироку не затвердив через «неоформленість справи». Розстріл було замінено… двадцятилітньою каторгою.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |