1. Властивість за значенням прикметника “неодмінний“; обов’язковість, безумовна потреба у чомусь, обов’язкова наявність або виконання чогось.
2. У мовознавстві: граматична категорія, що виражає обов’язковість наявності певної форми чи конструкції в мові (наприклад, неодмінність знахідного відмінка після деяких прийменників).