Властивість або стан того, що є необжитим; відсутність житла, постійного населення або ознак людської діяльності на певній території.
Віддалена, безлюдна, неосвоєна місцевість; пустка, глушина.
необжитість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |