Властивість за значенням прикметника “необроблюваний“; стан, коли щось не може бути обробленим, опрацьованим або підданим технологічному впливу через свої природні характеристики.
У сільському господарстві та землеустрої — характеристика земельної ділянки, ґрунту, який через свої фізико-хімічні властивості (кам’янистість, заболоченість, круті схили тощо) не піддається обробітку сільськогосподарською технікою або не є придатним для вирощування культурних рослин.
У технологічних процесах — властивість матеріалу (сировини, деталі), який не піддається або важко піддається механічній, тепловій чи хімічній обробці з метою надання йому потрібних форм, властивостей чи розмірів.