Властивість або стан, що характеризується відсутністю обміркованості; необдуманість, необачність, імпульсивність у вчинках, словах або рішеннях.
необміркованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан, що характеризується відсутністю обміркованості; необдуманість, необачність, імпульсивність у вчинках, словах або рішеннях.
Відсутні