Властивість або стан того, що є необлудним; відсутність облуди, помилковості, хибності; істинність, безпомилковість, достовірність (переважно про думки, ідеї, вчення).
необлудність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови