необіхевіоризм

Значення

1. Необіхевіоризм — напрям у психології, що виник у середині XX століття як розвиток класичного біхевіоризму, який, на відміну від попередників, враховує не лише зовнішні стимули та реакції, але й проміжні (опосередковані) психологічні чинники (наприклад, очікування, знання, когнітивні карти) як детермінанти поведінки.

2. Необіхевіоризм — філософська та методологічна концепція в психології, пов’язана з іменами Е. Толмена, К. Халла та ін., що наголошує на необхідності введення гіпотетичних проміжних змінних між об’єктивно фіксованими стимулами та реакціями для пояснення складних форм навчання та цілеспрямованої поведінки.

Правопис та відмінювання