Словник Української Мови
Буква
1. Таке, що не відповідає встановленим вимогам, нормам, стандартам або очікуваній якості; невідповідне, незадовільне.
2. Неприйнятне з точки зору моралі, пристойності або правил поведінки; недоречне, неприпустиме.
3. (У правовому контексті) Таке, що суперечить законодавству, договору чи обов’язку і може спричинити юридичну відповідальність; протиправне.
Приклад 1:
Потім видобув із купи книжок свою збірку.Тепер він тільки невиразно пригадував, про що був писав, і читав захоплено, як щось стороннє, неналежне йому, дивуючись на несподівані образи, на міцне поєднання речень, на окремі слова, що він їх ніби передчував, що стояли там, де він і тепер би їх поставив. І все читане оживало йому під пильним поглядом, давало вдруге пережити радість колишньої творчості, воскрешало минулий захват у тривожному тремтінні, в солодкій завмерлості над рядками.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”