Словник Української Мови
Буква
1. Сполучник, що вживається для введення підрядного речення зі значенням умови, припущення або недовірливості; відповідає значенням «начеби», «нібито», «якщо б».
2. Частка, що виражає сумнів, недовірливе ставлення до висловлюваного; відповідає значенням «начеби», «ніби то», «мовляв».
Приклад 1:
Тихесенько кошару обійшов; Прислухався — не чуть, мерщій на тин зоп’явся, Зиркнув — та й охолов: Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать; лежать собі смирненько, Неначебто усім їм там, Кудлатим гаспидським синам, Позакладало… мов не знають, Що перед ними виробляють! Дивився Вовк, дививсь; Здихнув — та й знов у степ поплівсь, Та й каже: «Де та правда ділась?.
— Котляревський Іван, “Енеїда”