Древослів

Словник Української Мови

неминучість

[nɛmɪnut͡ʃistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Неминучість — властивість за значенням прикметника «неминучий»; стан або явище, яке неодмінно має настати, статися, якого неможливо уникнути або запобігти.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. неминучість, р. неминучості, д. неминучості, з. неминучість, о. неминучістю, м. неминучості, к. неминучосте

Більше записів