немилозвучність

[nɛmɪlozʋut͡ʃnistʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Властивість або якість мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), що характеризується неприємним для слуху звучанням, порушенням благозвучності через нагромадження важковимовних звуків або звукосполучень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. немилозвучність, р. немилозвучності, д. немилозвучності, з. немилозвучність, о. немилозвучністю, м. немилозвучності, к. немилозвучносте

Більше записів