1. Фізична або психічна слабкість, виснаження, стан безсилля, хвороби; нездужання.
2. (переносно) Сильне емоційне переживання, занепад духу, німотна туга або смуток.
3. (застаріле) Неміч, каліцтво, фізичний недолік.
Словник Української Мови
Буква
1. Фізична або психічна слабкість, виснаження, стан безсилля, хвороби; нездужання.
2. (переносно) Сильне емоційне переживання, занепад духу, німотна туга або смуток.
3. (застаріле) Неміч, каліцтво, фізичний недолік.
Приклад 1:
І спрацьовані руки, мов кореневища дубові, вузлуваті, скоцюрблені, скляклі, неначе горіх, пишуть вір ієрогліфи, крики своєї любові, осягнути якої немога і навіть зближатися гріх. У кутку при іконі простоїш, як свічка, до рання, не збіжить ні сьоза: Богородиці плакати — гріх.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”